Я маю дім, життя, Вітчизну

Робота на  Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, присвячений Шевченківським дням

     Природа напередодні Нового року після аномально теплих грудневих днів подарувала справжнє диво – легкий пухнастий сніг. А батьки – поїздку до Європи. Чекаю на поїзд, тому маю час для роздумів. Уже встигла оглянути міст, котрий під час бойових дій підірвали сепаратисти-бойовики. Задля цього раніше приїхала. Хотіла впевнитися в тому, що тут дійсно ведуться ремонтні роботи. Коли побачиш усе на власні очі, матимеш більше довіри до тих обнадійливих новин, що чуєш із телеекранів.

Я дев’ятикласниця, та вже в цьому віці пережила окупацію й бойові дії. Про себе ця гібридна війна ще довго нагадуватиме парканами, подзьобаними кулями, переляком від несподівано гучних звуків і «російською шизофренією» в мізках ватників.

     Сніг так урочисто-святково ліг на землю, прикривши сліди боїв, неначе хотів стерти з нашої свідомості неприємні спогади. Це йому вдалося. Новий рік і нові сподівання на погідніше життя.

У голові ніякого балансу. Радість від очікуваної поїздки, від просвіжілих поглядів перехожих, від білого тремтіння сніжинок. Ця радість оголила частку моєї душі, яка була прикрита корою звичності й повсякденності. Присутність бійців, що охороняють спокій містян, додала цій часточці доброго сяяння. Приємні думки заполонили душу. Усвідомлюю: мій рідний Донбас українці не залишили в біді. Харків’яни, кіровоградці, тернополяни, одесити, дніпропетровці… Довго можна перераховувати тих, хто рятував і рятує нас від запроданців і заброд, могутнім духом своїм стримуючи підступні наміри ворога. Дивлюсь я у вічі цим Сагайдачним, Сковородам, Шевченкам і на простирадлі історії пишу: «Чим я, українка, можу пишатися? Своєю нацією, мовою, культурою, чудовою природою, родючими землями. Я вірю, що нація моя входить у сильний європейський дім, де нас зрозуміють, підтримають, де нам підкажуть і навчать. Ми будемо сповідувати європейські цінності: демократію, верховенство права, матимемо повагу до себе та інших, а також рівні умови для кожного громадянина. І найжаданіше для будь-якого українця – довгоочікуваний мир. Ми побудуємо у своїй країні суспільство справедливості. Змінимо країну Недоладії на країну Турботи про людей. Головне – не розминутися з совістю, щоб наступним поколінням не було соромно за наші справи, за наші вчинки».

     Українці – люди широкого розуму й доброго серця. Непересічні й величні. Ми ніколи не оголювали свого меча, домовлялися завдяки дипломатичному такту. Та маємо міць і силу для боротьби з ворогом: закладена вона в наших генах. Бережемо собори своїх душ. Знають нас у Європі як трудолюбивих, чесних і порядних. Нехай не страшать українців килими невідомих реалій. Згуртуймося в труді задля життя в державі сильній і багатій. Тільки терпіння, злагода, праця, любов благословлять нас на дорогі слова: «Ми – європейці». І не буде для нас землі кращої, ніж наша Україна, де будемо зустрічати гостей із Прибалтики, Польщі, Чехії, Німеччини, Італії, Франції… І не буде кращої долі, ніж долі жити в Україні – центрі Європи.

     М’який сніжок сповиває мої думки своїм лагідним вражаючим мерехтінням. У скронях радісно дзвенить кров, а в тілі – дивне відчуття польоту. Я маю дім, життя, Вітчизну.

Завдяки мудрості і працелюбності мого народу єдиною залишиться країна. Упевненими, виваженими, спокійними кроками буде  вона розбудовуватись.  Витончена інтелігентність і м’якість характеру українців не стануть причиною поразок. Людям не байдужа мова, політика, держава. Бачиться Україна європейською, багатою, висококультурною, національно гордою, шляхетною. Нам, молодому поколінню, доведеться ще докласти багато зусиль, щоб Схід і Захід  були завжди разом!